Як допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка
Деякі вихователі дошкільних закладів вважають, що дитину краще віддавати у дитсадок у півтора-два роки. Мовляв, вона мало що розуміє і сприймає усе “як так і треба”, а, отже, менше протестує, ще не встигла звикнути до того, що весь час вдома, з мамою, менше проблем тощо. Втім, з точки зору потреб самої дитини, відвідування дошкільного закладу корисніше починати пізніше, коли дитині вже виповнилося 3 роки. Вважається, що в такому віці і нервова система, і психіка малюка вже досягли певної зрілості, яка необхідна для більш впевненої та самостійної поведінки.
Тривалість адаптаційного періоду може коливатися від двох тижнів (швидка адаптація) до півроку і більше (затяжна адаптація). Процес звикання до нового середовища може по-різному проявлятися у поведінці дитини. Навіть якщо ззовні здається, що малюк ніяк не відреагував на зміни у своєму житті, це не означає, що адаптація не відбувається.
Довготривале, важке звикання до дитячого садка у ширшому розумінні є проявом проблеми сприймання і пристосування до будь-чого нового. Найпомітнішим симптомом при цьому є страх розлуки. Для трирічного малюка типово переживати тривогу, страх, гнів при розлуці із близьким дорослим. Добра адаптація це не тоді, коли дитина цих переживань не проявляє, а тоді, коли вона може впоратися з ними. Нездатність впоратися зі страхом блокує дитячу дослідницьку поведінку, а, отже, звужує пізнавальну активність.
Серед ознак важкої адаптації можуть бути такі:
- при розлуці дитина довго плаче і не може заспокоїтися;
- вечірні істерики вдома;
- у новому дитячому колективі ні з ким не дружить і не спілкується;
- боїться вихователя;
- у дитячому садку відмовляється їсти, спати, ходити в туалет, гратися тощо;
- у поведінці дитини проявляються нетипові для неї реакції на звичні, здавалося б, ситуації;
- зниження імунітету та загострення соматичних захворювань та інше.
Допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка – це дати їй підтримку і навчити справлятися із сепараційною тривогою і страхом нового. Для батьків це не буде важко, якщо тільки вони самі не переповнені власними страхами, тривогою, напругою. Важливу роль у тому, наскільки легко дитина справляється із тривогою розлуки, відіграє власний досвід її батьків, те, як вони вміють долати свій страх покинутості, справлятися із почуттям вини від “покидання”. Можна сказати, що добрий емоційний стан матері — запорука доброго процесу адаптації дитини до нового. Підвищення материнської тривоги може бути пов’язане з її власним дитячим досвідом розлук. Головною умовою ефективної адаптації є позитивне мамине і татове ставлення до дитсадка, вихователів; їх відкритий інтерес і радість з приводу дорослішання дитини.
Підготовка до дитячого садка
Для відвідування дитсадка дитина не мусить мати якихось академічних знань, спеціальних умінь чи навичок. Головним критерієм готовності є те, що вона може залишатися без мами на певний час. Враховуючи те, що дитячий садок – це суттєві зміни у житті дитини, підготовка до цих змін повинна бути завчасною. Важливо заздалегідь розширити коло спілкування як дорослими, так і дітьми; дати можливість дитині більше проявляти самостійність, активність, ініціативу у грі, побутових ситуаціях, спілкуванні, виборі тощо. Корисним буде гратися у дитячий садок, читати про нього книжечки, малювати, говорити про цю майбутню подію. Часто практикується спільна прогулянка з дітьми і вихователем у другу половину дня на майданчику дошкільного закладу, в який батьки планують віддати свого малюка.
Початок відвідування
Допомога дитині призвичаїтися до нового середовища у дошкільному закладі – це рівноцінне завдання як батьків, так і вихователів. Важливою є довіра і співпраця між ними. На період адаптації із вихователем можна домовитися про індивідуальний режим відвідування. Наприклад, перше перебування у групі може тривати одну-дві години, без залишання на обід чи сон. Потім, тижнів через два, можна додати обід, пізніше – сон. Подовжувати перебування дитини в дитсадку слід поступово, але без обривів і тривалих перерв. Важливо, щоб відвідування було стабільним, оскільки передбачуваність, повторюваність, стабільність ситуації знижує тривогу і сприяє добрій адаптації. Якщо раптом дитина не хоче іти в садок, слід з розумінням ставитися до такого її вираження тривоги і страху, але відвідування не припиняти. На період адаптації до дитсадка важливо, щоб вдома дитина мала більше емоційного і теплого спілкування, більше простору для спільної спонтанної гри. Важливо проявляти уважність і повагу до її переживань.
Корисними будуть ритуали ранкового збирання. Щоб уникнути підганяння, швидких зборів, слід будити дитину завчасно. Велике значення має підготовка до дороги, сама дорога. Щоб не перевтомлювати дитину, дорога не повинна бути довгою, тому чим ближче дитсадок, тим краще.
Розлучаючись з дитиною у дитсадку, уникайте несподіваних, непередбачуваних “зникнень”. Використовуйте ритуали прощання (чарівне слово на вушко, поцілунок, іграшку з собою, якась мамина річ із собою). Розкажіть дитині, чим будете займатися за період її відсутності. Опишіть, як виглядатиме ваша зустріч, коли ви прийдете її забирати. Поясніть, що буде відбуватися з дитиною у дитсадку. Якщо дитина тривожиться і не може заспокоїтися, пояснюйте доступними простими словами те, що відчуває дитина і що відбувається з нею в даний момент. Показуйте, що ви розумієте її і приймаєте її почуття. Необхідно говорити з дитиною про розлуку, вислуховуючи її протест у відповідь, імовірний гнів або вередування, залишаючись при цьому спокійним. Не слід казати “не плач, ти вже дорослий, дивись, ніхто не плаче”. Не порівнюйте з іншими дітьми і не забороняйте дитині плакати. Важливими є ваш спокійний, теплий і впевнений тон голосу, вираз обличчя. Будьте чесні і послідовні у своїх обіцянках дитині.