1. Незалежно від віку (чи це немовля, чи старший дошкільник) давати дитині достатньо часу на відповідь. Поки не стане видно, що дитина явно відволіклася на щось інше – чекати на її реакцію.
2. Намагатися створювати для дитини умови і можливості, щоб вона сама могла починати взаємодію. Якщо дорослий весь час бере на себе ініціативу, у дитини просто не буде можливості зрозуміти, якою може бути її роль у спілкуванні з іншими.
3. Розмовляючи з дитиною, дорослому важливо ставитися до неї як до повноцінного партнера, учасника двостороннього спілкування. Навіть у тому випадку, коли дитина не може відповідати словами, а лише поглядом чи увагою.
4. Важливо говорити з дитиною саме на ті теми, які її цікавлять.
5. З метою допомогти навчитися концентрувати увагу дорослий організовує щодня гру з дитиною у спеціально приготовленому місці, із обмеженою кількістю іграшок в полі її зору. При цьому вибираються саме ті ігри, яким дитина надає перевагу, і тимчасово виключаються усі інші, які можуть відволікати.
6. У процесі гри важливо використовувати природні способи заохочення, які виникають спонтанно у звичайній ситуації розмови.

Детальніше

Існує тісний зв’язок між емоційним станом і шкірою (Дж. Кан). Всі ми безсвідомо прирівнюємо шкіру до особистості в цілому, шкіра стає символом індивіда, фізичною границею його Я. Це ілюструють такі розповсюджені вирази як «рятувати свою шкуру» або «лізти не у свою шкуру», «пережити на власній шкірі». Наявність тісного зв’язку між шкірою і психікою констатували багато дослідників, в тому числі Дозуальд, Крайбіх, Сол, Бруннер, Пайнз та ін..

Шкіра є провідником, завдяки якому ми переживаємо усі види відчуттів, приємні і болючі, і через яку ми виражаємо емоції, своє ставлення до ситуації. Всім відоме почервоніння від сорому, чи спітніння від хвилювання тощо. Шкіра – це надзвичайно експресивна частина особистості, яка є дзеркалом емоційного стану людини.

Шкіра також відображає і психічний стан дитини. Перший рік після народження немовля сприймає світ через шкіру, дотик і рух. Цей період також знаменується тісним емоційним зв’язком з матір’ю, настільки тісним, що немовля сприймає себе невідділимим від матері, так наче вони є продовженням один одного, тобто матір є частиною його самого. Завдяки шкірі, новонароджений відчуває те, що відчуває і робить матір. Це відбувається доти, доки у нього не розвинуться інші його здібності. Без перебільшення шкіра стає засобом спілкування між дитиною та матір’ю. Одним із прикладів може бути заспокійливий ефект контакту «шкіра до шкіри», який передає через дотик запах, тепло, почуття близькості, задоволення, безпеки.

Дослідники виявили такі зв’язки між появою шкірних захворювань і станом психіки у дітей:

1. Найбільш очевидною причиною шкірних захворювань є глибокий емоційний конфлікт між бажанням любові і страхом бути відкинутим. Цей конфлікт бере початок у ранньому дитинстві, зокрема у немовлячому віці.
2. Шкірні чи алергічні прояви, що розвиваються у дітей, нерідко є результатом накопиченої всередину й відстроченої напруги, яка, з якоїсь причини, не може отримати розрядку в міжособистісних ситуаціях. Тобто, психосоматичні прояви шкірних симптомів є віддзеркаленням тієї невивільненої напруженості, яка мала би бути врегульована в соціалізований спосіб або на міжособистісному рівні.
3. Емоційний стан дитини може посилити або послабити викликаний алергеном симптом, такий як, наприклад, утруднене дихання. Saul L .J. припускає, що саме емоційний стан призводить до тих фізіологічних змін, які ініціюють алергічні симптоми або ж роблять організм чутливим до впливу алергенів.
4. Нездатність дитини досягти емоційного задоволення у стосунках отримує своє вираження у виникненні шкірних захворювань: переживання такої фрустрації призводить до змін кровообігу у шкірних покривах і до змін активності шкірних залоз. Це може мати вияв у психосоматичному постійному свербінні і надмірному чесанні шкіри дитиною.
5. Часто виникнення шкірних симптомів розцінюється і як безсвідомий спосіб дитини привернути уваги, що є вираженням потреби компенсувати нестачу задоволення від емоційного контакту з оточуючими.

Завжди поява симптому на шкірі – це сигнал від дитини до матері: «Побач мене і допоможи мені: зі мною щось відбувається, з чим я сам не можу дати раду».

За матеріалами: Психология и психопатология кожи: [тексты / сост. и науч. ред. С.Ф. Сироткин, М. Л. Мельникова]. – М. : Когито-Центр, 2011. – 384 с.

Детальніше

Причини затримки мовленнєвого розвитку часто пов’язують із порушенням діяльності кори великих півкуль головного мозку дитини, зокрема із функціонуванням мовленнєвих зон Брока і Верніке. Однак, ці зони починають повноцінно функціонувати лише у віці 10-12 років. Початкові етапи їх дозрівання припадають на 3-4,5 роки. А проблеми із затримкою мовлення можуть починатися набагато раніше. Іноді вже з першого року життя помітні прояви у вигляді пасивного лепету, запізнення гуління, запізнення появи перших слів, труднощі розуміння зверненого мовлення тощо.

Отже, які ділянки головного мозку відповідають за формування мовленнєвої системи, поки ще кора головного мозку пасивна і повністю не взяла на себе контроль?

У перші місяці життя основні функції центральної нервової системи виконує стовбур мозку. У ньому ж знаходиться артикуляційний і вокалізаційний центри. Відповідно, ураження стовбуру у ранній період (наприклад, під час пологів, внаслідок гіпоксії) може призводити до розладів мовленнєвого розвитку. На цьому етапі дозріває також мозочок, призначення якого стосується не лише координації рухів, м’язового тонусу, збереження рівноваги, але й автоматизації процесів мислення і мовлення.

З 1-1,5 року до 5 років головною стає лімбічна система, зокрема поясна звивина, яка виступає первинним мовленнєвим центром. Її дозрівання співпадає якраз із появою перших слів у дитини.
Порушення функціонування лімбічної системи або її зв’язків можуть проявлятися у вигляді аутичної поведінки.

Після 5-6 років нарешті провідну роль у вищій нервовій діяльності починає відігравати кора головного мозку.

(За матерілом із книги І. Єфімова «pro Речь. Современная нейрофизиология речи и слуха. Новые пути и методы коррекции», 2009).

Детальніше